УРОЖАЙНЕНСЬКИЙ ЗДО (ЯСЛА-САДОК) «МЕТЕЛИК»

Що треба знати про правець: причини, симптоми, профілактика і лікування

ЩО ТАКЕ ПРАВЕЦЬ І ЯК НИМ МОЖНА ЗАРАЗИТИСЯ

Правець - це гостре інфекційне захворювання, що передається при контакті зі спорами бактерій Clostridium tetani, які живуть у ґрунті та кишковому тракті тварин. Правець може виникнути після будь-яких травм, при яких пошкоджуються шкіра  та слизові оболонки, оскільки у рану можуть потрапити спори збудника.

Правцем можна інфікуватись:

при потраплянні бруду у рану або поріз;

внаслідок укусів тварин;

внаслідок травмування гострими предметами, уламками деревини.

Від людини до людини правець не передається.

Обробка рани антисептиками не може знешкодити бактерії.

 

ПРО СИМПТОМИ ПРАВЦЯ І НЕБЕЗПЕКУ ХВОРОБИ

Симптоми правця:

спазми м’язів обличчя, зокрема - стиснення щелеп, “витріщання” очей;

м'язові спазми - часто в шлунку;

судоми м’язів спини, болісна напруга у всьому тілі;

проблеми з ковтанням, неконтрольоване/мимовільне скорочення мускулатури голосових зв'язок (ларингоспазм), ускладнення дихання;

головний біль;

лихоманка та надмірне потовиділення;

зміна артеріального тиску та прискорене серцебиття;

ламкість кісток.

Симптоми можуть з’явитися з 3 по 21 день після зараження.

Внаслідок правця може викникнути закупорка головної або однієї з дрібних гілок легеневої артерії  згустком крові, що потрапив з інших частин тіла через кровообіг (емболія легеневої артерії), пневмонія, легенева інфекція.

За відсутності медичної допомоги ймовірність смерті від правця майже стовідсоткова. Навіть із медичною допомогою ризики смерті від правця досить високі – від 10 до 70% залежно від лікування, віку постраждалої людини і її загального стану здоров’я.

При появі перших симптомів правця, негайно звертайтеся до лікаря!

 

ЯК ЗАХИСТИТИСЬ ВІД ПРАВЦЯ: ПРОФІЛАКТИКА

Єдиний надійний спосіб захисту від правця – вакцинація.

Навіть якщо ви перехворіли природнім шляхом - вакцинуватися треба обов’язково. Імунітет після захворювання швидко минає і є ймовірність повторного зараження.

Безоплатно вакцинуються від правця і діти, і дорослі.

Для дітей централізовано закуповується вакцина проти кашлюку, дифтерії та правцю АКДП (з цільноклітинним кашлюковим компонентом, що дає найкращий захист). Також наявна вакцина для профілактики дифтерії та правця АДП та вакцина для профілактики дифтерії та правця із зменшеним вмістом антигена АДП-М, яку застосовують для дорослих. У кожній області є достатньо якісних і ефективних вакцин, щоби захист отримали усі діти і дорослі. На 1 листопада 2018 року в Україні наявні 1,6 млн доз вакцини АКДП, 593 тис доз АДП та 4 млн доз АДП-М.

Відповідно до Національного календаря щеплень, діти отримують щеплення в 2, 4, 6, 18 місяців, 6 років і 16 років, а до дорослі - кожні 10 років. Такий інтервал у дорослому віці зумовлений тим, що імунітет проти цих хвороб зберігається близько 10 років.

Календар щеплень визначає отпимальний вік і проміжки часу для введення вакцин. Тому для найкращого захисту варто робити щеплення вчасно. А якщо пропустили - старайтесь надолужити якомога раніше пропущені дози, щоби сформувати імунітет до правця.

Якщо ви чи ваша дитина не вакцинувались від правця раніше або невідомо, вакциновані чи ні, варто негайно отримати необхідний захист від хвороби. Зверніться до свого педіатра, терапевта чи сімейного лікаря і він детально проконсультує і направить у кабінет щеплень, де вам зроблять вакцинацію. Усі щеплення - безоплатні як для дітей, так і для дорослих в комунальних закладах охорони здоров’я.

 

ПРО ЛІКУВАННЯ ПРАВЦЯ

При появі перших симптомів правця пацієнтам потрібно негайно звертайтеся до лікаря. 

Проти правця використовується антитоксин правцевий та протиправцевий імуноглобулін. Який препарат вводити і скільки - залежить від стану хворого і часу, скільки минуло від моменту зараження.

Препарати у достатній кількості є  в усіх областях.

ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРНИХ ПОКРИВІВ У ДІТЕЙ: СИМПТОМИ, ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ДИТЯЧИХ ШКІРНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Будь-яка дитина хоча б раз в житті страждав від такої недуги. Дитячі шкірні захворювання численні, і кожна патологія проявляється по-різному. Причини їх теж досить різноманітні, починаючи від забрудненої екології і закінчуючи контактами з носіями інфекції.

Всі дитячі шкірні захворювання діляться на дві великі групи:

  1. Інфекційні.
  2. Неінфекційні.

Кожна група включає себе безліч хвороб шкіри з характерними для кожної з них проявами, причинами, особливостями, методами лікування.

Важливо. Слід пам’ятати, що такі недуги можуть бути першими симптомами порушень роботи внутрішніх органів.

Наявність конкретного захворювання можна визначити вже, як правило, за першими ознаками

 

ВИСИПАННЯ ІНФЕКЦІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ

 

Інфекційні захворювання шкіри у дітей можна поділити на види, які істотно відрізняються один від одного.

До них відносяться:

  • шкірні зміни, причиною яких стали вірусні інфекції;
  • піодермії, або гнійничкові ураження дерми, – з’являються в результаті попадання стрептококів, стафілококів та інших;
  • мікози, що виникли внаслідок впровадження патогенних грибів;
  • хронічні інфекційні ураження шкіри, причиною яких стають мікобактерії і боррелии.

Інфекційна висип може супроводжуватися кашлем, болями в горлі і животі, підвищеною температурою та іншими симптомами інфекційної патології.

На сьогоднішній день науці відомі 44 види дерматофітів – грибів, провокують шкірні хвороби

 

ЕКЗАНТЕМИ

 

Шкірні висипання на тілі при багатьох інфекційних хворобах лікарі називають висипами. До захворювань шкіри у дітей інфекційного характеру з висипами відносяться:

  • кір;
  • вітряна віспа;
  • скарлатина;
  • краснуха;
  • дитяча розеола.

Інкубаційний період у цих недуг різний, відрізняються також і характерні симптоми шкірних захворювань у дітей, зокрема, за зовнішнім виглядом висипу. Так, кір характеризується великими, що зливаються папулами, в той час як краснухи властива рідкісна і дрібна висипка. Вітряну віспу супроводжують дрібні бульбашки, заповнені рідиною.

Скарлатина виділяється мелкоточечной висипом в основному в таких місцях:

  • з боків тулуба;
  • на лиці.

При дитячої Розеола спостерігається макулопапульозний висип. Вона дуже схожа з кропив’янкою.

Вірус такого захворювання – кору – передається від хворого до здорової дитини повітряно-крапельним шляхом

 

ГНІЙНИЧКОВІ ТА ВІРУСНІ ХВОРОБИ

 

Гнійничкові зміни (піодермія) є досить частими дитячими захворюваннями шкіри. Збудники – стафілококи і стрептококи, наявні:

  • в повітрі;
  • в домашнього пилу;
  • в пісочниці;
  • на одязі.

Найбільш поширені прояви піодермії:

  • Фурункульоз.
  • Карбункулез.
  • Імпетиго.

До вірусних дерматозів відносять ті шкірні захворювання у дітей, винуватцями яких стають різні віруси. Серед них:

  • Простий герпес, що характеризується змінами на слизовій і шкірі в області рота і носа.
  • Бородавки, серед яких є як звичайні, так і плоскі, а також гострі. Передається недуга при шкірному контакті, якщо є мікротравми, знижений клітинний імунітет.

  • Так шкіра може реагувати на патології внутрішніх органів

     

    НЕІНФЕКЦІЙНІ УРАЖЕННЯ ШКІРИ

     

    Велику групу становлять неінфекційні захворювання шкіри у дітей. Серед них виділяються патології, при яких ураження дерми мають паразитичний характер:

  • педикульоз;
  • короста;
  • демодекоз.

  • Можливе зараження в процесі контакту з хворою людиною.

    Специфічною реакцією організму на подразник (алерген) є алергічні захворювання шкіри дітей. Особливо поширеним з них вважається атопічний дерматит. Висип супроводжується нападоподібний сверблячкою. Причинами такого порушення можуть бути:

  • ліки;
  • харчові продукти;
  • холод.

  • Примітка. Цим видом дерматиту хворіють діти до 12 років, в більш старшому віці він проявляється рідко.

    У зовсім маленьких часто спостерігається пітниця, яка з’являється в результаті неналежного догляду, перегрівання або порушення функцій потових залоз. Для цього виду алергічного шкірного захворювання дітей характерна рожево-червоний висип (дрібні плями і вузлики), що розташовується:

  • у верхній частині грудей;
  • на шиї;
  • на животі.

Щоденний догляд за волоссям, часте розчісування допоможуть захиститися від вошей

 

ПРОФІЛАКТИКА

 

Згідно з рекомендаціями лікарів, профілактика захворювань шкіри дітей повинна здійснюватися комплексно. Тут застосовуються оздоровчий і психологічний підходи. Слід пам’ятати, що деякі шкірні хвороби можуть бути зовнішнім відображенням серйозної внутрішньої патології в організмі дитини. Часто ураження шкіри можуть супроводжуватися проблемами:

  • центральної нервової системи;
  • ендокринної системи;
  • багатьох внутрішніх органів.

Ось чому необхідна профілактика шкірних захворювань дітей. Основними правилами є:

  • носіння одягу з натуральних тканин – вона повинна вибиратися за розміром, не повинна дратувати і травмувати шкіру;
  • систематичне провітрювання приміщень і вологе прибирання;
  • підвищення імунітету дітей загартовуванням, організацією правильного харчування;
  • використання різних лікувальних трав, здатних запобігти тріщини та свербіж шкіри у маленьких дітей.

Важливо. Дотримання гігієни шкіри дітей, щоденний догляд за нею, запобігання можливим її пошкоджень повинні бути в центрі уваги батьків.

ЛІКУВАННЯ

Лікування шкірних захворювань у дітей має починатися з правильного діагнозу. Такий діагноз може поставити тільки досвідчений фахівець. Справа в тому, що кожна з хвороб протікає по-різному, має свої особливості. Наприклад, деякі висипання не можна мочити, інші, навпаки, слід тримати в чистоті і постійно мити їх. В одних випадках потрібне медикаментозне лікування, в інших – ні.

Пам’ятайте! Будь-які висипання на тілі дитини повинні насторожити батьків. Потрібно терміново звертатися до лікаря. Зміни шкіри можуть бути спровоковані серйозними хворобами, тому вимагають негайного лікування.

При цьому батьки повинні:

  • викликати лікаря додому;
  • захистити хвору дитину від спілкування з іншими дітьми;
  • утриматися від обробки висипів йодом, зеленкою або іншими розчинами – це може утруднити діагностику.

Для лікування захворювань шкіри у дітей застосовується широкий спектр лікарських засобів, які використовують в ході самих різних хворобливих змін дерми, таких як:

  • прищі;
  • бородавки;
  • грибок;
  • інші запальні новоутворення.

До засобів фармацевтики відносяться:

  • мазі і креми;
  • спреї;
  • аптечні бовтанки;
  • таблетки.

Таблетки мають високу ефективність, а також сильні побічні ефекти. Виписуються вони тільки лікарем і застосовуються в крайніх випадках.

Важливо. Не слід вдаватися до самолікування, краще порадитися з медиком.

Що таке реакція Манту ?

     Реакція Манту – це реакція організму на введення туберкуліну. У місці введення препарату в шкіру виникає специфічне запалення, викликане інфільтрацією Т-лімфоцитами – специфічними клітками крові, відповідальними за клітинний імунітет (на відміну від антитільної імунної відповіді, при якій основну роль грають білки-антитіла). Фрагменти мікобактерій як би притягають до себе лімфоцити з кровоносних судин шкіри, що пролягають поблизу. Але в гру вступають не всі Т-лімфоцити, а тільки ті, що вже повністю або частково «знайомі» з паличкою Коха.

    Якщо організм вже мав шанс «познайомиться» із справжньою мікобактерією туберкульозу, то таких лімфоцитів буде більше, запалення інтенсивніше, а реакція буде «позитивною» (є інфікування паличкою Коха). Природно, позитивна реакція означає, що запалення перевищує таке, що викликається самим уколом і якийсь діагностичний поріг. Вимірюючи лінійкою діаметр папули (запальної «бляшки» або «ґудзичка») можна оцінити напруженість імунітету до туберкульозної палички.

Строго кажучи, реакція організму на туберкулін є одним з різновидів алергії (бо туберкулін сам по собі не є повноцінним антигеном, але скоріше алергеном). Саме тому наявні алергічні захворювання можуть впливати на результат проби Манту.

    Вище представлений декілька спрощений біологічний механізм реакції Манту. Слід пам’ятати, що на результат реакції можуть впливати, крім наявних алергічних захворювань, недавно перенесені інфекції, хронічна патологія, імунітет до нетуберкульозних мікобактерій, вік. Не останню роль грають і інші супутні чинники – фаза менструального циклу у дівчат; індивідуальні характеристики чутливості шкіри; збалансованість живлення дитини і ін.

Виражену дію на результати масової туберкулінодіагностіки надають несприятливі екологічні чинники: підвищений радіаційний фон, наявність шкідливих викидів хімічних виробництв і т.д. На результати туберкулінодіагностіки також можуть впливати різні порушення в методиці її
проведення: транспортуванні і зберіганні туберкуліну, при застосуванні нестандартного і неякісного інструментарію, при погрішностях в техніці постановки і читання реакцій Манту.

     З урахуванням вище перелічених чинників, в ізольованому вигляді, сама по собі позитивна реакція Манту не є 100% доказом інфікування туберкульозом. Для підтвердження діагнозу потрібно провести ряд інших досліджень – виключення зв’язку з вакцинацією БЦЖ, флюорографію грудної клітки, мікробіологічний посів мокроти і ряд інших. У свою чергу негативний результат не дає 100% гарантії відсутності в організмі палички Коха.

НАВІЩО ПОТРІБНА ПРОБА МАНТУ?

     Вірніше так, а чи потрібна проба Манту взагалі? Із цього приводу ВІЗ відповідає ствердно – так, для країн з високою актуальністю туберкульозу (саме такими є Росія і більшість країн СНД зараз) ця проба є одним з дієвих заходів контролю інфекції. Навіть у тих країнах, де актуальність туберкульозу  невелика,  наприклад  в  США  і  Франції,  проба Манту застосовується досить активно – для виявлення інфікованих туберкульозом в групах високого ризику.

Реакція (проба) Манту потрібна для:

  • виявлення первинно-інфікованих, тобто тих, у кого вперше виявлений факт інфікування туберкульозною паличкою;
  • виявлення інфікованих більш за один рік з гиперергичеськімі реакціями на туберкулін;
  • інфікованих більш за один рік із збільшенням інфільтрату на 6 мм і більш;
  • діагности туберкульозу у осіб, які інфіковані паличкою Коха, але не проявляють, в даний момент, симптомів захворювання;
  • підтвердження діагнозу туберкульозу;
  • відбору контингентів дітей, що підлягають ревакцинації проти туберкульозу.

Відбір дітей і підлітків для ревакцинації проводиться за наслідками проби Манту в 6-7 і в 14-15 років. У районах, де епідеміологічна обстановка по туберкульозу є неблагополучною, ревакцинація проводиться в 6-7, 11-12 і 16-17 років.

РЕАКЦІЯ МАНТУ І ЩЕПЛЕННЯ

З огляду на те, що імунітет, що виробляється в результаті щеплень, може вплинути на результат проби Манту, її постановка не повинні проводитися в один день з якими б то не було щепленнями. Інакше збільшується ризик неправдиво-позитивних реакцій.

В той же час, відразу після оцінки результатів проби, того ж дня або пізніше, щеплення можуть проводитися без обмежень.

Якщо щеплення проводяться до постановки проби, то для виключення взаємовпливу інтервал між введенням інактивованих (убитих) вакцин, таких як проти грипу, дифтерії і правця і т.п., і постановкою реакції Манту повинен складати не меншого 4 тижнів. Це в рівній мірі стосується і введення сироваток і імуноглобулінів. У разі прводення щеплень живими вакцинами (кір, паротит, краснуха, ОПВ і т.п.) цей інтервал бажано збільшити до 6 тижнів.

ЯК СТАВИТЬСЯ ПРОБА МАНТУ?

Спеціальним туберкуліновим шприцом внутрішньошкірно (середня третина внутрішньої поверхні передпліччя) вводиться туберкулін в перерахунку 2 туберкульозних одиниці (ТО). Об’єм дози, що вводиться, складає 0,1 мл. Голка вводиться зрізом вгору, на глибину достатню для того, щоб випускний отвір повністю занурився в шкіру. Для того, щоб упевнитися в тому, що голка не проникла під шкіру і забезпечити саме внутрішньо-шкірне введення, голку трохи підводять, натягуючи шкірний покрив. Після введення туберкуліну утворюється специфічне вибухання верхнього шару шкіри відоміше як «ґудзичок».

ЯК ДОГЛЯДАТИ ЗА «ҐУДЗИЧКОМ»?

Найпростіша відповідь – ніяк. В усякому разі, до моменту оцінки результатів. Не треба мазати місце постановки проби зеленкою, перекисом.
Не потрібно заклеювати ранку лейкопластирем – під ним шкіра може потіти. Не допускайте того, щоб дитина розчісувала «ґудзичок».

Пам’ятаєте, що неправильний догляд за місцем введення туберкуліну може вплинути на результат проби, а це не потрібно ні пацієнтові, ні лікареві.

Після оцінки результатів, якщо утворився гнійник або виразка, її можна обробляти як будь-яку іншу ранку, із застосуванням всіх традиційних засобів.

ЯК ОЦІНЮЮТЬСЯ РЕЗУЛЬТАТИ?

«Найголовніше в пробі Манту це не постановка, а оцінка її результатів, а ще важливіше – висновки з результату оцінки проби. Після введення туберкуліну, на 2-3 день утворюється специфічне ущільнення шкіри – т.з. «папула» (інфільтрат, ущільнення). На вигляд це округла ділянка шкіри, що небагато підноситься над шкірою. При легкому натисненні на нього прозорою лінійкою (або якщо натиснути і відпустити пальцем) він повинен злегка побіліти. На відміну від простого почервоніння, на дотик (хоча це не завжди можна уловити пальцями) папула відрізняється від навколишньої шкіри своєю консистенцією – вона щільніша.

З погляду анатомії, ця папула є результатом свого роду насичення шкіри клітками, а саме лімфоцитами, сенсибілізірованнимі (тобто чутливими) до палички Коха. Природно, що чим більше в організмі лімфоцитів, що «знають» про мікобактерію, тим більше буде інфільтрат (папула).
Розмір папули вимірюють при достатньому освітленні прозорою (з тим, щоб був видний максимальний діаметр інфільтрату) лінійкою на 3 день (через 48- 72 годин) після введення туберкуліну. Лінійка повинна розташовуватися поперечного до подовжньої осі передпліччя. Не допускається застосовувати
для вимірювання термометр і інші «підручні матеріали» на зразок міліметрівки і саморобних лінійок з рентгенівської плівки. Вимірюється тільки розмір ущільнення. Почервоніння навколо ущільнення не є ознакою імунітету до туберкульозу або інфікованості, проте воно реєструється, коли
немає папули.

Існує декілька «версій» постановки і оцінки результатів проби Манту. Строго кажучи, туберкулін можна вводити декількома способами  – накожно (реакція Пірке), внутрішкірно (звичайна Манту) і за допомогою пластикових апплікаторов, на загострених кінцях яких наноситься туберкулін (на додаток можуть наноситися інші речовини для одночасної постановки інших проб).

Ми зупинимося на двох підходах до оцінки результатів – російському і американському. Слід відразу підкреслити, що крім методів оцінки відрізняються і методи постановки. Так у російській практиці пробу Манту ставлять з 2 ТД тоді як в СІЛА ставлять пробу з 5 ТО Американський метод оцінки відрізняється обліком ступеня ризику інфікування туберкульозом даного пацієнта, залежно від цього трактуючи і розмір інфільтрату.

 

Бережіть зір дитини

      Велике значення для збереження зору дітей має правильний режим дня у ДНЗ та вдома. Відповідно до гігієнічних рекомендацій тривалість кожного виду занять   у молодшій і середній групах не повинна перевищувати 15 хв, у старшій - 25-30 хв з перервою між заняттями у 5-10 хв.

     Чергування занять пізнавального циклу із музичними та фізкультурними заняттями  позитивно  впливає на здоров'я і зір дитини. Школярі під час виконання домашніх завдань повинні через кожних півгодини робити перерву у 10-15 хв. У цей час потрібно провітрити кімнату, виконати кілька гімнастичних вправ.

     Для правильного розвитку зору у дітей дуже важливо організувати їхнє робоче місце. Столи і стільці мають відповідати зросту дитини. Належно підібрані меблі сприяють формуванню правильної постави, створюють оптимальні умови для зорової роботи. Сидіти треба рівно, щоб очі від робочої поверхні були на відстані зігнутої в лікті руки (30-40 см).

     Велике значення має освітлення приміщення. Якщо дитина робить уроки, роздивляється малюнки або читає книжку, то крім загального освітлення має горіти настільна лампа, потужністю 60 вт з абажуром.

         Під час писання, малювання джерело світла слід розміщувати спереду і ліворуч. Іграшки, картини мають бути не далі 30 см від очей, інакше розвивається рефлекс «схилена голова», що зумовлює короткозорість і сколіоз. Не рекомендується читати лежачи, особливо на боці.

       З раннього віку потрібно привчати дітей до занять фізичною культурою та загартування. Це сприятиме правильному розвитку їх зору. При короткозорості в 1-2 діоптрії заняття фізкультурою не обмежуються, проте 2-3 рази на рік потрібно перевіряти стан зору дитини. При короткозорості у 3-5 діоптрій заняття фізкультурою обмежуються, і таким дітям назначаються профілактичні комплекси. При астигматизмі заняття фізкультурою не обмежуються, якщо гострота зору не нижче 0,6.

     Дітям і школярам з короткозорістю у 6 діоптрій, а при змінах на очному дні - 4 діоптрії, протипоказано піднімати тяжке, тривалий час перебувати в зігнутому положенні з нахиленою вниз головою.

   Очі влаштовані так, щоб дивитися вдалину, ковзаючи з предмета на предмет. Вся робота дітей, особливо старшої групи ДНЗ, побудована на статичному напруженні м'язів очей. Це призводить до регулярного перенапруження очей, витягування кришталика, деформації очного яблука, через що виникають порушення зору у дітей. Отже, щоб уникати напруження зору, необхідно уважно ставитися до вибору книжок, шрифту текстів, який має бути великим і чітким. Папір у книжці має бути звичайний, ліцензованим. Корисним для очей є моргання, яке сприяє розслабленню напружених м'язів ока, покращенню роботи зорового нерва і сітківки. Саме тому під час напруженої роботи очей потрібно робити короткі перерви і проводити гімнастику для очей. Обов'язково 1 раз у рік потрібно відвідати з дитиною лікаря-офтальмолога.

   Не забувайте обмежувати до мінімуму перегляд телепередач і роботу дитини за комп'ютером!

Профілактика поліомієліту в дітей
       Поліомієліт — тяжке захворювання, що призводить до ураження центральної нервової системи і навіть до паралічу або парезу. Тому батькам важливо знати, що є певні чинники ризику розвитку цього захворювання:
 
        —тісний тривалий контакт із хворим;
 
        —перебування у країнах, де поширений поліомієліт;
 
        —відсутність або неповний курс щеплень проти поліомієліту;
 
        —травми;
 
      —оперативні втручання, особливо видалення мигдаликів;
 
       —інтенсивні фізичні навантаження;
 
        —внутрішньом'язове введення лікарських препаратів.
 
     Вірус передається від людини до людини через брудні руки, іграшки, предмети побуту, інфіковану їжу та воду. З огляду на це, слід дотримуватися певних правил профілактики по­ліомієліту в дітей.
 Привчіть дітей часто мити руки з милом.
 
 Давайте дітям пити тільки призначену для пиття або кип'ячену воду.
 
Copyright Головна сторінка © 2024
uCoz