|
Туберкульозом можна заразитися при вдиханні повітря, в якому є мікобактерія туберкульозу, яку ще називають паличкою Коха – на честь науковця, що відкрив цей збудник у 1882 році. Цей мікроорганізм не схожий на інші мікроби. Його унікальність, насамперед, полягає в тому, що він є стійким до умов навколишнього середовища. З року в рік росте кількість вперше в житті виявлених хворих активним туберкульозом органів дихання, в т.ч. з відкритими, заразними формами.
Джерела інфекції
Основним джерелом туберкульозної інфекції є людина, хвора на туберкульоз, яка виділяє мікобактерії туберкульозу з мокротинням при кашлі, чханні, розмові. Нерозпізнані вчасно хворі, не вважаючи себе заразними, продовжують вести звичайний спосіб життя і тому особливо небезпечні для оточуючих. Джерелом інфекції може бути також хвора на туберкульоз велика рогата худоба (зараження відбувається в основному через молоко).
Мікобактерії туберкульозу надзвичайно стійкі до впливу різноманітних природних факторів, особливо висушування. Так, у пилу вони зберігаються біля 2-х тижнів. Під час інтенсивного переміщення повітря, (підмітання підлоги, руху людей) пилинки, що містять мікобактерії, піднімаються у повітря і, проникаючи в легені, спричиняють зараження туберкульозом. Тому дуже важливо проводити вологі прибирання в помешканнях, службових приміщеннях, громадському транспорті.
Вважається, що кожний хворий з «відкритою» формою туберкульозу інфікує 10-15 людей на рік, але це не межа, в медичній практиці описаний випадок, що – 54 особи!
Та все ж не кожен з нас, зазнавши контакту з мікобактерією хворіє на туберкульоз. Факт проникнення мікобактерії в організм, що визначається як інфікування, не рівнозначне захворюванню. Під впливом імунної системи людини мікобактерії міняють свої біологічні властивості до неактивних форм і лише при певних умовах становлять загрозу розвитку захворювання. Така загроза стає реальною під впливом факторів ризику, які призводять до зниження імунного захисту.
Інфікування мікобактеріями туберкульозу серед усього населення у віці 40 років і старше становить 80%. Це означає, що захворювання можливе не лише при недостатньому харчуванні, поганих житлових умовах, виснажливій праці, але й у будь-якої здорової людини, яка зазнала стресової ситуації, хірургічного втручання, травми, тощо.
Віддавна туберкульоз вважається супутником сирого клімату, поганого харчування та бідності. Тому соціальні фактори, такі як відсутність постійного місця проживання, перебування у місцях позбавлення волі, безробіття, малозабезпеченість також важливі. Ускладнюється епідемічна ситуація великою міграцією населення, недостатнім харчуванням, вживанням алкоголю. Все ж основну роль у виникненні туберкульозу грає комбінація вищезазначених факторів.
Методи виявлення
Виявити початкові туберкульозні зміни в легенях можна лише рентгенологічними методами обстеження.
Флюорографічне обстеження органів грудної клітки вважається найефективнішим методом виявлення туберкульозу. Серед дорослого населення існує недостатнє усвідомлення важливості флюорографічного обстеження органів грудної клітки, яке повинно відбуватися не рідше 1 разу в 2 роки, а для декретованих груп, диспансерних хворих, курців – щороку. Це найефективніший метод раннього виявлення хвороби, яка на цьому етапі повністю піддається лікуванню і не призводить до інвалідизації.
Другим методом профілактики туберкульозу серед дітей і підлітків є своєчасне проведення туберкулінових проб і щеплень БЦЖ.
УВАГА! Туберкульоз може розпочинатися під «масками» гострого респіраторного захворювання, грипу, загострення хронічного бронхіту, пневмонії.
Основними симптомами захворювання є:
кашель більше двох тижнів;
підвищена температура тіла більше 7 днів;
задишка;
біль в області грудної клітки;
поганий апетит, постійна слабкість;
безпричинна втрата ваги;
підвищена пітливість, особливо вночі;
кровохаркання (наявність крові в мокроті).
Які дослідження дозволяють поставити діагноз?
Огляд лікаря, дослідження мокротиння під мікроскопом, рентгенівський знімок грудної клітки та інші, які Вам порадить лікар.
Як лікують туберкульоз
Існують спеціальні протитуберкульозні препарати. Хворому на туберкульоз лікар призначає комбінацію з декількох лікарських препаратів, які доповнюють один одного.
Курс лікування туберкульозу має тривати не менше 6–8 місяців. Найголовніше під час лікування – суворо виконувати всі призначення і рекомендації лікаря і в жодному випадку не переривати лікування.
Важливо виявити туберкульоз у початковій його стадії. Якщо провести в цей час необхідне лікування, то в більшості випадків досягається стійке та повне видужання.
З профілактичною метою здоровим людям слід:
– дотримуватись правил особистої гігієни;
– дотримуватись збалансованого харчування;
– відмовитись від шкідливих звичок, особливо паління;
– вести здоровий спосіб життя;
– уникати простудних хвороб та своєчасно звертатись до лікарів;
– регулярно проходити флюорографічне обстеження.
Пам’ятайте:
Туберкульоз не розрізняє соціального статусу і однаково небезпечний для всіх.
Існують програми боротьби з туберкульозом і ефективні ліки.
Лікування туберкульозу необхідно розпочинати якомога раніше, аби швидше і легше досягти результату.
В Україні лікування протитуберкульозними препаратами безкоштовне.
Профілактика застудних захворювань
|
ПРОГУЛЯНКИ НА СВІЖОМУ ПОВІТРІ
Потрібно гуляти часто і практично в будь-яку погоду, за виключенням надмірно вітряної. Правильно вдягайте дитину, щоб вона якомога менше пітніла. Стежте, щоб малюк достатньо пив.
ПІДТРИМУЙТЕ ОПТИМАЛЬНУ ТЕМПЕРАТУРУ Й ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ В ПРИМІЩЕННЯХ
І не тільки вдома, а й у садку, школі. В холодну пору року, через обігрівання, воно стає сухим, в результаті чого висушується слизова оболонка носоглотки і віруси та мікроби, які попадають на неї, не осідають на вологих «ворсинках», а проникають глибоко в організм. Для підтримання вологості, поставте в кожній кімнаті посуд з водою, міняючи її щодня. Провітрюйте приміщення, відкриваючи вікна на 10-15 хвилин кілька разів на день.
ОСОБЛИВО ВАЖЛИВО ТРИМАТИ НОГИ В ТЕПЛІ
Якщо сталося так, що ваша дитина промочила ноги або ж просто переохолола, обов’язково потрібно зробити їй гарячу ванночку на ноги, вдягнути теплі шкарпетки, напоїти гарячим чаєм з лимоном і вкласти в ліжко. Ще одним фактором, який послаблює імунітет, є недосипання.
СЛІДКУЙТЕ, ЩОБ ДИТИНА ВИСИПАЛАСЯ, ДОТРИМУВАЛАСЯ РЕЖИМУ ДНЯ
Пам’ятайте, що стрес відкриває дорогу хворобам. Дуже важливо не забувати про гігієну. Мити руки потрібно частіше під час епідемії. Старайтеся не дотулятися брудними руками до обличчя. Тримайте при собі дезінфікуючі серветки, якщо немає можливості помити руки. Стежте за тим, щоб малюк не тяг до рота сторонні предмети. Потрапляння токсичних речовин в організм також знижує його опірність.
Варто, якщо потрібно, після консультації з лікарем провести ПРОФІЛАКТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ГЛИСТЯНОЇ ІНВАЗІЇ. Глисти пригнічують імунну систему, тим самим залишаючи дитину беззахисною і перед вірусами.
Потрібно регулярно ВЖИВАТИ ДОСТАТНЮ КІЛЬКІСТЬ БІЛКА ТА ВІТАМІНІВ (А, С, Е, групи В), особливо вітаміну С, вони допомагають виробленню в організмі інтерферону, який вбиває віруси і мобілізує лімфоцити на боротьбу із застудою. Повноцінний білок є в м’ясі, молочних продуктах, яйцях, рибі, рекомендується при хорошій переносимості вживати страви з квасолі. Обов’язково включіть у раціон дитини сезонні свіжо віджаті соки (яблучний, морквяний, гарбузовий чи їх комбінації) та натуральні кисломолочні продукти. Живі бактерії, що містяться в останніх добре впливають на імунну систему. Вітамін С є в квашеній капусті, лимонах, апельсинах, шипшині, чорній смородині та таблетках. Але таблетки слід давати дитині з їжею, так вони краще засвоюються і не зашкодять шлунку.
Ефективним профілактичним засобом є СОЛЬОВІ РОЗЧИНИ. Декілька разів на день в період епідемії промивайте дитині ніс теплою підсоленої водою (1/2 чайної ложки солі на склянку теплої води). Також, можна застосовувати спеціальний спрей на основі морської води, який продається в аптеці.
Звичайно, один із самих надійних способів уберегтися від застуди – це використати перевірений народний засіб – ЧАСНИК, який містить активні речовини (фітонциди). Для дітей, старших 3-х років, рекомендується для профілактики з’їдати 1-2 зубчика часнику в день. Молодшим дітям, які йдуть у садочок, з початком епідемії варто підвісити на тоненькій ниточці на шию зубчик часнику або при переносимості порізати і покласти на тарілочку біля ліжка малюка часник, цибулю або навіть невеликий корінець хрону, які також будуть виділяти фітонциди.
З настанням епідемії слід уникати велелюдних приміщень (театр, особливо дитячий, цирк, поліклініку, магазини тощо). Щоб активізувати імунну систему організму, лікар-педіатр може призначити дитині профілактичні ліки на основі ехінацеї, женьшеню, елеутерококу або інших лікарських рослин. Самолікування тут не доречно, адже можна нашкодити організму.
Також пам’ятайте: вірусні захворювання легше попередити, ніж вилікувати.
ПРОФІЛАКТИКА КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ
|
Серед інфекційних захворювань особливе місце займають гострі кишкові інфекції: дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф, паратифи А і В, холера, харчові токсикоінфекції та ін. Інфекційні хвороби цієї групи спричиняються різними збудниками: найпростішими, бактеріями, вірусами.
Що ж е спільного між ними? Чому в одну групу увійшли захворювання, появу яких спричиняють мікроорганізми різних біологічних видів?
Всю цю групу об’єднує те, що основне місце перебування хвороботворного початку і розвитку хвороби - кишечник людини (чи тварини). Звідси й загальний механізм передачі інфекції, так званий фекально-оральний, при якому збудник з кишечника хворого чи носія інфекції потрапляє у зовнішнє середовище, потім через рот у шлунково-кишковий тракт здорової людини і викликає захворювання. В організм людини хвороботворні мікроорганізми можуть потрапляти з їжею, водою, а також заноситись брудними руками і предметами домашнього вжитку.
Які ж ознаки гострих кишкових захворювань?
Хвороба проявляється не зразу, а після інкубаційного (прихованого) періоду. При різних кишкових інфекціях він відрізняється: короткий при дизентерії - 2-7 днів, при холері - від декількох годин до п’яти днів, при харчових токсикоінфекціях - декілька годин, при черевному тифі - 7-25 днів, при гепатиті А - від 15-50 днів.
Наприкінці прихованого періоду може з явитися нездужання, слабкість, головний біль, відсутність апетиту. Потім починають проявлятися характерні ознаки захворювання: нудота, блювання, болі в животі, рідке випорожнення, інколи з домішкою слизу і крові, підвищення температури. При гепатиті А найбільш характерними ознаками є жовтяничність шкіряного покриву та слизових оболонок, потемніння сечі і т. д.
Успіх боротьби за зниження захворюваності на кишкові інфекції багато в чому залежить від того, наскільки обізнане населення з причинами виникнення та поширення цих захворювань. Підвищення санітарної культури населення - це величезний резерв подальшого зниження захворюваності на гострі кишкові інфекції.
Сприйнятливість людей до кишкових захворювань досить висока. Особливо часто вони спостерігаються у дітей, тому що в малят і захисні сили слабші, і гігієнічні навички ще недостатні.
Щоб запобігти появі гострих кишкових захворювань, насамперед необхідно ізолювати хворого, а також виключити можливі шляхи передачі інфекції. В разі настання шлунково-кишкових розладів треба негайно звернутися до лікаря, не вдаючись до самолікування. Кожне захворювання вимагає спеціального, науково обгрунтованого лікування. Тепер розроблено ефективні, інколи дуже складні, схеми лікування кишкових інфекцій, які враховують вік хворого, реакцію його організму на лікувальні препарати, наявність супутніх хвороб, чутливість мікроорганізмів до того чи іншого медикаменту. Лікування кишкових інфекцій (а втім, і всіх інших інфекційних хвороб) має проводитись суворо індивідуально, комплексно, із застосуванням найдоцільніших засобів та методів. А це може зробити тільки лікар. Безконтрольне, неправильне вживання антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів призводить до того, що в кишечнику гинуть не лише збудники хвороби, а й корисні бактерії (мікрофлора). Хвороба може перейти в хронічну форму з розвитком дисбактеріозу, а це дуже важко піддається лікуванню. Звертатися до лікаря слід при перших ознаках недуги, інакше ускладнюється її перебіг і створюється загроза розповсюдження збудників.
Тільки лікар, і ніхто інший, вирішує - госпіталізувати хворого чи залишити його вдома, де під наглядом медичного персоналу він пройде курс лікування. В іншому випадку мають бути неухильно додержані правила догляду за хворим, приписані медиками.
Додержання правил особистої гігієни, включаючи регулярне миття рук, - запорука значного скорочення захворюваності кишковими інфекціями. Руки необхідно мити перед їдою, приготуванням їжі, після кожного відвідання туалету. Проте не всі, особливо діти, вміють правильно це робити. Спочатку руки слід змочити водою, потім намилити їх і розтерти мило до утворення густої піни, далі піну змити. Цю процедуру проробити двічі-тричі. Слід мити не лише тильні й долонні поверхні кистей, а й між пальцями. Бруд з-під нігтів видаляють щіточкою. Якнайретельніше повинні стежити за чистотою рук працівники дошкільних дитячих закладів, а також ті, хто має справу з приготуванням та реалізацією харчових продуктів. Нехтування правилами може призвести до групового захворювання кишковими інфекціями.
Важливе значення в профілактиці гострих кишкових захворювань має виконання санітарних правил приготування й зберігання їжі/бо саме тут криється джерело небезпеки розмноження хвороботворних мікроорганізмів.
Рекомендується не тримати на кухні нічого зайвого. Бажано, щоб кухонні меблі були вкриті пластиком, що легко миється гарячою водою з милом. Стіни на висоту 1,5 метра від підлоги найкраще обкласти плиткою або пофарбувати олійною фарбою - це полегшить їх миття. Для сміття необхідно мати відро з кришкою. Виносити сміття слід щодня, а відро ретельно мити.
Треба мати окремі дошки для обробки сирого м’яса та риби, сирих овочів, для вареного м’яса та риби, для хліба.
Кухонне приладдя і посуд слід мити гарячою водою після кожного приготування їжі, а м’ясорубку після миття ошпарити окропом. Зберігають посуд у недоступному для мух місці. Ще до того як продукти опиняться на кухні, треба запобігти їх забрудненню мікроорганізмами, що спричиняють гострі кишкові інфекції. Продукти, які не підлягають термічній обробці (ковбасу, масло, сир тощо), упаковують окремо від сирого м’яса, риби, напівфабрикатів.
Овочі, фрукти, ягоди, які будуть споживатися в сирому вигляді, слід мити в проточній воді. Продукти, що швидко псуються, зберігають у холодильниках при температурі в камері не вище +6°С. Існує певний термін їх зберігання, і необхідно його суворо дотримуватись. Так, м’ясний фарш можна тримати в холодильнику не більш як 6 годин; торти, тістечка, м’ясні напівфабрикати - 36 годин; смажені котлети - 24 години; варені ковбаси - 48 годин.
Не рекомендується готувати влітку в домашніх умовах заливні м’ясні та рибні страви. А в їдальнях та кафе взагалі заборонено готувати ці страви в літні місяці.
Молоко перед надходженням до торговельної мережі піддається пастеризації, яка різко зменшує кількість хвороботворних мікроорганізмів у ньому. Проте розливне молоко (а надто куплене на базарі) слід обов’язково прокип’ятити. У поширенні гострих кишкових інфекцій не остання роль належить мухам. Перелітаючи знадвору, де вони кубляться в місцях, багатих на органіку (смітники, перегній, нечистоти), до житлових приміщень, комахи сідають на харчові продукти і таким чином заражують їх збудниками хвороб, яких переносять на лапках та черевці. Боротьбу з мухами найкраще розпочинати із знищення їхніх личинок навесні. Для цього місця можливого виплоду мух 3-4 рази на місяць обробляють карболовою кислотою, хлорофосом або гасом з розрахунку 2-3 літри на 1 м2. Щоб перекрити мухам доступ у приміщення, вікна закривають марлею або густою сіткою. Для знищення мух використовують липкі стрічки, мухобійки. Треба пам’ятати, що в чистому приміщенні мухи не затримуються.
Фактором передачі кишкових інфекцій може бути вода, забруднена виділеннями хворого чи носія інфекції. Найбезпечнішою є вода, що подається централізовано водопроводом, бо її піддають очищенню та знезараженню хлором у нешкідливих для людини дозах. Замкнута система водопроводу виключає забруднення води хвороботворними мікроорганізмами.
Велику небезпеку становить вода відкритих водойм: вона може бути забруднена нечистотами, що скидаються з суден та з каналізаційних труб або змиваються з поверхні грунту атмосферними опадами. Під час купання у відкритих водоймах (річка, озеро, ставок і т. д.) намагайтеся не ковтати воду.
Криниці у сільських населених пунктах слід розташовувати якнайдалі від можливого джерела забруднення (на відстані 20-30 метрів від дворових вбиралень, вигрібних ям, смітників). Отвір криниці слід щільно закривати кришкою і брати з неї воду тільки громадським відром.
|
|
|